село Лугівка
Історія села Лугівка
У менонітських селищах нашого краю житло було в основному з саману, або лемпачу, причому для цього використовували як жовту, так і білу глину.
Але вже в кінці ХIХ століття більшість будинків менонітів будувалися з обпаленої цегли і вкривалися черепицею і навіть залізом.
Для будівництва були необхідні будівельні матеріали. Для цього використовували місцеві матеріали: глину та пісок. Практично в кожному селі було збудовано цегельні. Всього в Молочній діяло 35 цегельних заводів та 2 заводи пічної цегли. Крім того, в колоніях Петерсгаген, Фабрикервізе, Гальбштадт, Ладекоп працювали заводи з виробництва черепиці.
Село Фірстенау засноване 12 менонітськими родинами фламандського походження у 1806 році. Село лежало на південному березі ріки Токмак за три кілометри від міста Токмак. Паралельно до ріки проходила головна вулиця села з будинками. Село дістало таку ж назву, як село у Прусії.
Село мало свою промисловість: два вітряки (Й. Вінс, Д. Хардер) та цех з виготовлення цегли (В.Нейфельд).
Вільгельм та Марія Нейфельди володіли 16 земельними наділами у Фірстенау. Окрім цього вони були власниками цегельні. Їм також належав великий маєток. Будинок цієї родини розмістився навпроти школи у центрі села. Його кілька разів перебудовували та добудовували, що вилилося у грандіозну споруду. Найбільшою кімнатою був багато оздоблений салон із гарною збіркою творів мистецтва, декорований у вікторіанському стилі. У будинку теж була кімната з грамофоном та сімейним архивом. У їдальні стояв стіл, за яким вміщувалося 50 осіб, кімнату освітлювала велика електрична люстра, струм до якої подавався з приватного генератора Нейфельда. Цікавою була повністю засклена веранда. На другому поверсі розмістився зимовий сад зі скляною стелею, у якому росли прекрасні квіти та рослини. На цьому ж поверсі містилося декілька спалень для гостей, ванні кімнати та простора сутерена для челяді.
Стіни дому, зроблені з цегли, сягали 60 см. товщини. Головний фасад на рівні другого поверху оздоблював декоративний фронтон. Довкола будинку був розбитий великий квітник, фруктовий сад з різноманітними сортами дерев, панорамна тераса, альтанка та кегельбан. На господарському подвір’ї численні стайні, стодоли та велика комора. Територію оточувала цегляна огорожа з декоративними стовпчиками-воротами. У роки громадянської війни, Нейфельди змушені були залишити свій дім. Пізніше ця споруда перейшла у власність колгоспу. Сьогодні з цілого маєтку залишився тільки будинок. Вигляд його дуже змінився. З будинку забрали другий поверх, бокові балкони, перебудували декоративний фронтон над головним входом, а дах покрили шифером. Зовнішні стіни тепер вкриті штукатуркою, яка закриває цегляну кладку. Сьогодні у будинку розмістився сільський клуб.
