Представництво у виконавчому провадженні

Гарантоване Конституцією України право на захист прав та законних інтересів громадян має своє відображення у нормативно-правових та підзаконних актах. Одна з таких форм захисту проявляється у наданні  юридичної допомоги  громадянам  і юридичним особам, у формі представництва. 

Поняття представництва визначається статтею 237 Цивільного кодексу України та передбачає, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.  

Представництво інтересів сторін виконавчого провадження (далі-сторони), під час примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, регламентуються статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).

Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

Малолітні, неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог Закону через своїх законних представників.

Юридична особа, як сторона, здійснює свої повноваження через представників. Такими представниками можуть виступати: керівник чи орган юридичної особи, яка виступає стороною, посадова особа, яка діє у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представництво юридичної особи у виконавчому провадженні може здійснюватись особою, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Адвокат, як представник сторони, посвідчує свої повноваження ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Статтею 17 Закону також встановлено вичерпне коло осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні. До них належать: 1) особи, які не мають повної цивільної дієздатності; 2) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження; 3) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.